У 1988 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила день 1 грудня Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом. Це пов’язано з тим, що синдром набутого імунодефіциту (СНІД) придбав масштаби пандемії. В даний час понад 41 мільйон чоловік живуть, будучи інфіковані ВІЛ / СНІДом. Найбільше від розповсюдження цього небезпечного захворювання в Європейському Союзі і країнах, що межують з ним, страждає молодь.

В усьому світі в цей день говорять про СНІД, про те, яку загрозу існуванню людства несе глобальна епідемія. Можна згадувати і оплакувати тих, хто вже помер або смертельно хворий, можна говорити про масштаби трагедії і про те, що чума ХХ, а зараз вже і ХХI століття загрожує існуванню людства ...

Всесвітній день боротьби зі СНІДом вперше відзначався 1-го грудня 1988 року після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров’я всіх країн пролунав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією по ВІЛ / СНІДу. Цей день служить справі зміцнення організованих зусиль по боротьбі з пандемією ВІЛ-інфекції та СНІДу, що розповсюджується по всіх регіонах світу. Організовані зусилля направлені на зміцнення громадської підтримки програм профілактики розповсюдження ВІЛ / СНІД, на організацію навчання та надання інформації з усіх аспектів ВІЛ / СНІД.

Розуміючи всі зростаючі складнощі, пов’язані з пандемією ВІЛ / СНІДу, ООН створила в 1996 році союз шести всесвітніх організацій, названа Спільною програмою Об’єднаних Націй з проблем ВІЛ / СНІДу (ЮНЕЙДС). Ця програма об’єднує як спонсорів цього спільного проекту, так і Дитячий фонд ООН, Програму ООН з розвитку, Фонд ООН з питань народонаселення, Організацію ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітню організацію охорони здоров’я (ВООЗ) та Світовий банк.

ЮНЕЙДС підтримує довгострокові глобальні проекти з профілактики ВІЛ-інфекції та СНІДу, допомагає боротьбі за права людини незалежно від ВІЛ-статусу, здійснює допомогу країнам в усьому світі за допомогою проведення навчання заходам профілактики, підтримки досліджень з питань ВІЛ / СНІДу і роботи з програмами розширення міжнародного фронту боротьби з ВІЛ / СНІДом.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом став щорічною подією в більшості країн. Хоча 1 грудня визначений як дата офіційного відзначення, в багатьох співтовариствах організовується ряд заходів, що проводяться протягом тижнів і днів до і після офіційного святкування.

Символом боротьби з СНІДом є червона стрічка, жодна акція в цій області не обходиться зараз без неї. Ця стрічка як символ розуміння СНІДу була задумана навесні 1991 року. Її ідея належить художникові Франку Муру. Він жив в провінційному містечку штату Нью-Йорк, де сусідня сім’я носила жовті стрічки, сподіваючись на благополучне повернення своєї дочки-солдата з Персидської затоки.

Як і раніше, існує значна різниця у поширеності ВІЛ-інфекції по регіонах України. Найбільш високі показники поширеності ВІЛ-інфекції зареєстровано у південно-східних регіонах країни: у Дніпропетровській, Донецькій, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях, містах Києві та Севастополі, а також АР Крим.

Житомирська область належить до регіонів з середньої поширюваністю ВІЛ/СНІДу. Серйозним здобутком останніх років стало загальнодоступне специфічне лікування ВІЛ-інфекції – високоактивна антиретровірусна терапія (ВААРТ). Вперше антиретровірусну терапію (АРТ) для лікування ВІЛ-інфікованих в Україні почали застосовувати у 2001 році. Внаслідок впровадження широкомасштабного лікування вперше, у 2007 році, в країні було відмічено незначне зниження кількості хворих на СНІД. На сьогодні у Житомирській області отримують антиретровірусну терапію понад 200 осіб, з яких – 30 дітей. Доступ до специфічного лікування не лише покращує якість і продовжує життя ВІЛ-інфікованої людини, а також зменшує ризики передачі вірусу і поширюваність ВІЛ-інфекції в цілому.

Сьогодення вимагає особливої уваги до проблем ВІЛ/СНІД і не лише медичних працівників, а й усього суспільства. Відповідальність за попередження ВІЛ-інфікування покладається на кожного громадянина в першу чергу його відповідальною безпечною поведінкою, якої слід дотримуватися в особистому житті, професійній діяльності і навчати навичкам безпеки інших. Адже, лише разом, спільними зусиллями ми здатні вплинути на загрозу епідемії ВІЛ/СНІД в Україні.