1. З чого починається реформа медицини?

7 липня 2011 року, Верховна Рада України ухвалила два закони, які дали старт медичній реформі в Україні. Депутати проголосували за прийняття законопроекту №8602 «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги» («за» проголосували 240 народних депутати) та №8603 «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві» («за» проголосували 242 народних депутати).

Так, законом України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги» встановлюється, що мережа державних і комунальних закладів охорони здоров'я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної його якості, своєчасності, доступності, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

Ще один закон - Закон України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві» передбачає відпрацювання на базі пілотних регіонів основних підходів до реформування системи охорони здоров'я, їх моніторинг та оцінку для подальшого поширення на всю територію країни. Практична реалізація пілотних проектів починається із структурної реорганізації первинної та екстреної медичної допомоги.

2. Чим зумовлено визначення саме таких чотирьох пілотних регіонів ?

Постановою Уряду ВІД 17.02.2010 РОКУ № 208 ВИЗНАЧЕНО, ЩО ДНІПРОПЕТРОВСЬКУ І ВІННИЦЬКУ ОБЛАСТІ ОБРАНО ТИМИ РЕГІОНАМИ, ЯКІ БУДУТЬ РЕАЛІЗОВУВАТИ ПІЛОТНІ ПРОЕКТИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ. При обранні цих регіонів враховувались відмінності у щільності населення, географічні відмінності областей. Також до уваги було прийнято готовність регіонів до проведення змін, підтримку місцевих органів влади та наявність певних здобутків. Пізніше до складу пілотних регіонів було включено Донецьку область та м. Київ на прохання Київської міської державної адміністрації. Даний перелік пілотних регіонів дозволить відпрацювати підходи до реформування системи охорони здоров'я, як для сільської місцевості, так і для великих міст.

3. Чому в першу чергу реформується система надання первинної медико-санітарної допомоги?

У більшості країн світу структуру системи охорони здоров'я становлять первинна медико-санітарна допомога та спеціалізована допомога. При цьому заклади первинної допомоги надають до 90 % загального обсягу медичної допомоги. Кількість лікарів загальної практики — сімейної медицини становить від 30 до 50 % кількості усіх лікарів, що працюють в галузі охорони здоров'я.

На сьогодні в Україні на первинному рівні починають і закінчують лікування лише до 30% пацієнтів у містах і до 50% пацієнтів у сільській місцевості.

Нераціональна організація первинної допомоги та її недостатнє фінансування призвела до втрати комплексності та поступовості у наданні медичної допомоги, формальному підході до здійснення профілактики та диспансерної роботи. Як наслідок - спостерігаються високі рівні пізнього виявлення тяжких хвороб та ускладнень хронічних захворювань, що зумовлює надмірну потребу у дорогому спеціалізованому лікуванні.

Світовий досвід, узагальнений ВООЗ, свідчить, що розвиток первинної допомоги на засадах сімейної медицини є найефективнішим засобом досягнення справедливого розподілу і раціонального використання коштів та підвищення результативності роботи усієї галузі охорони здоров'я.

4. Навіщо створювати Центри первинної медико-санітарної допомоги?

На сьогодні в Україні структура первинної медичної допомоги розпорошена, організаційно та функціонально поєднана з вторинною медичною допомогою та, фактично, надається багатьма спеціалістами і структурними підрозділами лікувально-профілактичних закладів. Це все призводить до деперсоніфікації відповідальності за здоров'я людини, сім'ї та ускладнює управління якістю первинної допомоги.

Шляхом вирішення даної проблеми є функціональне та структурне виділення первинної медичної допомоги через створення Центрів первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД). Завдання Центру полягає у забезпеченні для населення рівної доступності послуг первинної медичної допомоги належної якості.

Центр ПМСД - це структура, подібна до лікарні. У центрі, як і в будь-якому самостійному закладі, є керівництво, адміністративно-управлінські та господарські підрозділи - тут цілковита подібність. Але, на відміну від лікарні, де лікувально-профілактичні підрозділи різняться (поліклініка, дитяча консультація, хірургія), то у Центрі всі лікувально-профілактичні підрозділи однакові – лікарські амбулаторії, а в сільській місцевості і ФАПи, якці входять до складу амбулаторії.

Саме в цих лікарських амбулаторіях і буде безпосередньо надавтись первинна медична допомога. В лікарській амбулаторії практикуватимуть один (переважно на сільській місцевості) або декілька (переважно у містах) лікарів загальної практики-сімейної медицини.

5. Яку конкретно медичну допомогу можна отримати в Центрах первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД)?

Робота Центрів первинної медико-санітарної допомоги полягатиме в забезпеченні населення доступною, безперервною, своєчасною, якісною та ефективною первинною медико-санітарною допомогою.

Первинна медична допомога — медична допомога, що надається в амбулаторних умовах або за місцем проживання пацієнта лікарем загальної практики-сімейним лікарем і передбачає:

·        надання консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактики;

·        направлення відповідно до медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, для надання йому спеціалізованої або високо спеціалізованої медичної допомоги;

·        надання невідкладної медичної допомоги в разі гострого розладу фізичного чи психічного здоров’я пацієнта, який не потребує екстреної, спеціалізованої або високоспеціалізованої медичної допомоги.

6. Чому в плані реформування медичної галузі відсутня така важлива складова як обов’язкове медичне страхування?

Запровадження обов'язкового соціального медичного страхування є однією із складових реформування медичної галузі.

Відповідно до Програми економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" підготовка до запровадження обов'язкового соціального медичного страхування передбачена на III етапі реформи, тобто до кінця 2014 року.

Таким чином запровадженню національної системи медичного страхування має передувати проведення структурної реорганізації системи охорони здоров'я, оптимізація мережі закладів охорони здоров'я та відпрацювання нових фінансових механізмів, що є основним змістом перших етапів реформи, що проводиться на сьогодні.

7. Які ліки та обстеження може отримати пацієнт безкоштовно, отримуючи медичну допомогу на первинному рівні?

Згідно законодавства пацієнти пільгових категорій населення продовжують користуватися правом отримання медикаментів виписаних за пільговими рецептами.

Надання первинної медичної допомоги відбувається безкоштовно згідно стандартів та протоколів надання такої допомоги. У разі відсутності можливості в конкретному закладі первинної медичної (медико-санітарної) допомоги надавати конкретну медичну послугу пацієнти будуть направлятися для отримання такої послуги безкоштовно до інших комунальних закладів охорони здоров'я.

8. Зараз я незадоволений своїм дільничним лікарем. Коли і як я зможу перейти на обслуговування до більш кваліфікованого лікаря?

Згідно законодавства пацієнти мають можливість і сьогодні реалізовувати своє право на охорону здоров'я, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я. Конкретний механізм вибору або зміни лікаря визначений наказам МОЗ № 756 "Про Порядок вибору лікаря, що надає первинну медичну допомогу".

9. Як ЦПМД буде розподіляти пацієнтів між лікарями, якщо частина з них -сімейні лікарі, а частина - дільничні педіатри та терапевти?

До 31 грудня 2019 року первинну медичну допомогу надаватимуть, крім лікарів загальної практики - сімейних лікарів та інших медичних працівників, які працюють під керівництвом таких лікарів, також лікарі-терапевти дільничні, лікарі-педіатри дільничні та інші медичні працівники, які працюють під керівництвом і контролем лікарів-терапевтів дільничних і лікарів-педіатрів дільничних. 3 1 січня 2020 року порядок надання медичної допомоги лікарями загальної практики - сімейними лікарями встановлюватиметься відповідно до законодавства.

10. Що саме зміниться на краще для лікаря і медсестри у результаті реформи мережі первинної медичної допомоги?

Реформування мережі первинної медико-санітарної допомоги спрямоване у тому числі і на поліпшення умов оплати праці медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я, зокрема, шляхом встановлення доплат, надбавок за обсяг і якість виконаної роботи за критеріями, визначеними Кабінетом Міністрів України, застосування регіональних стимулів: доплат, забезпечення службовим житлом, безкоштовне користування громадським транспортом, тощо.

11. Який механізм реформування конкретного сільського ФАПу? Реформований Фельдшерсько-акушерський/фельдшерський пункт стає структурним підрозділом амбулаторії центру первинної медико-санітарної допомоги. Він створюється у населеному пункті з населенням 300 осіб і більше, де немає інших надавачів безоплатної медичної допомоги, з метою забезпечення належної доступності медичної допомоги жителям цього населеного пункту. ФАП/ФП знаходиться у віданні лікаря, до якого прикріплені жителі населеного пункту, де розташований ФАП/ФП.

12. Запитання: "Якщо скасовують посади дільничних терапевтів, то хто буде займатися дітьми?"

Реформування системи первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики - сімейної медицини забезпечить удосконалення системи медичної допомоги, наближення її до кожної сім'ї. З цією метою створюються Центри первинної медико-санітарної допомоги - лікувально-профілактичні заклади, які надають хворим усіх вікових груп населення кваліфіковану діагностичну, лікувально-реабілітаційну, швидку медичну допомогу як в умовах амбулаторно-поліклінічного закладу, так і вдома.

Надання первинної медико-санітарної допомоги забезпечують лікарі загальної практики - сімейної медицини.

Відповідно до Закону України від 7 липня 2011 року "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві" на період реалізації пілотного проекту лікарі-терапевти дільничні, лікарі-педіатри дільничні, лікарі акушер-гінекологи, хірурги, офтальмологи, отоларингологи, невропатологи, психіатри надаватимуть первинну медико-санітарну допомогу при певних захворюваннях з урахуванням розмежування функцій між первинною та вторинною (спеціалізованою) медичною допомогою.

Організація медичної допомоги дітям в умовах реформування та системного переходу первинної допомоги на засади сімейної медицини здійснюватиметься наступним чином.

На первинному рівні - формування та налагодження ефективного функціонування системи надання дітям доступної і високоякісної первинної допомоги з переважним впровадженням засад сімейної медицини. На перехідному етапі (до 2020 року) пропонується надання медичної допомоги на первинному рівні лікарями загальної практики-сімейної медицини, лікарями педіатрами дільничними, лікарями терапевтами. В той же час на цьому етапі необхідно визначити роль педіатра, як спеціаліста-консультанта на первинному та вторинному рівнях надання медичної допомоги.

Планується, що на первинному рівні відбуватиметься спостереження сімейним лікарем здорової дитини, здорової вагітної протягом всього періоду вагітності та консультування з питань збереження репродуктивного здоров'я та планування сім'ї, надання долікарської та лікарської невідкладної допомоги та, у разі необхідності, направлення або залучення окремих консультантів.

На сьогодні поряд із запровадженням стратегії інтегрованого ведення хвороб дитячого віку розробляються обсяги та стандарти надання медичної допомоги на первинному рівні, в тому числі ведення нормальної вагітності.

На вторинному рівні - передбачається не тільки збереження, але й створення закладів охорони здоров'я для дітей (дитячі лікарні інтенсивного лікування, педіатричні відділення в лікарнях відновного лікування, а також педіатричні відділення у лікарня планового лікування) , де буде сконцентровано надання спеціалізованої стаціонарної медичної допомоги дітям з розвитком стаціонарзамісних технологій, стаціонарів короткотривалого перебування.

Планується, що на вторинному рівні відбуватиметься надання спеціалізованої медичної допомоги дітям з хронічними захворюваннями.

На третинному рівні - передбачається збереження обласних дитячих багатопрофільних лікарень, де буде надаватись високоспеціалізована медична допомога.

13. Що саме зміниться на краще для пересічного громадянина у результаті реформи мережі первинної медичної допомоги?

На сьогодні реформування системи охорони здоров'я здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві".

Планування та прогнозування розвитку мережі комунальних закладів охорони здоров'я у пілотних регіонах здійснюється в межах повноважень, визначених законом, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Функціонування та формування мережі закладів охорони здоров'я у пілотних регіонах здійснюється з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності створення умов для забезпечення належної якості такого обслуговування, його своєчасності та доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Створення Центрів первинної медико-санітарної допомоги забезпечить:

·        реалізацію права громадян вільно вибирати лікаря;

·        належну доступність, якість та рівність у отриманні первинної медико-санітарної допомоги для прикріпленого населення шляхом розвитку мережі підрозділів, наближених до місць проживання населення, що є надзвичайно важливим особливо для сільської місцевості;

·        наступність та послідовність обстеження, лікування та реабілітації пацієнтів у взаємодії з іншими закладами охорони здоров'я відповідно до медичного маршруту пацієнта;

·        профілактику та раннє виявлення неінфекційних та соціально-небезпечних захворювань.

14. Кажуть, що у результаті реформи деякі лікарні будуть закриті, а люди звільнені. Це правда?

Реформування галузі охорони здоров'я передбачає не закриття лікарень, а їх перепрофілювання.

На базі існуючих закладів охорони здоров'я, які надають вторинну медичну допомогу планується створення лікарень: планового лікування, інтенсивного лікування, відновного лікування, багатопрофільної дитячої лікарні інтенсивного лікування, консультативно-діагностичного центру.

Разом з тим, в окремих випадках, при організації Центрів первинної медико-санітарної допомоги можливим є створення на базі існуючих малопотужних дільничних лікарень, амбулаторій із ліжками денного стаціонару, у яких жителям закріплених територій буде надаватись необхідна медична допомога.

Також зазначаємо, що планування та прогнозування мережі комунальних закладів охорони здоров'я пілотних регіонів здійснюється в межах повноважень визначених законом, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Усі кадрові питання, які виникатимуть під час реформування закладів охорони здоров'я будуть вирішуватись відповідно до чинного законодавства.

15. Як Міністерство охорони здоров'я може допомогти містам і селам у вирішенні питання дефіціту лікарських кадрів

Поповнення лікарських кадрів закладів охорони здоров'я проводиться за рахунок випускників вищих медичних навчальних закладів, які навчались за державним замовленням, згідно щорічних заявок на випускників поточного року управлінь охорони здоров'я обласних (Києва та Севастополя - міських) державних адміністрацій. Міністерством щорічно забезпечується першим робочим місцем 97% молодих спеціалістів. Крім того виконання перспективного Плану підготовки кадрів для реформ у сфері медицини у пілотних регіонах на період до 2015 року, дозволить уже протягом 2012 року в пілотних регіонах укомплектувати 350 посад сімейних лікарів за рахунок випускників вищих медичних навчальних закладів та 600 - за рахунок перепідготовки лікарів - терапевтів і педіатрів.

16. Місце жіночих консультацій під час реформування?

На первинному рівні медична допомога вагітним із сільської місцевості під час нормального перебігу вагітності сьогодні та в подальшому будуть здійснювати середні медичні працівники ФАПів та лікарі загальної практики-сімейні лікарі. Надалі акушери-гінекологи жіночих консультацій (кабінетах) РЛ, ЦРЛ, МЛ (II рівень допомоги). Жительки міст, а за бажанням жительки сіл отримуватимуть амбулаторно-поліклінічну акушерсько-гінекологічну допомогу у жіночих консультаціях (II рівень допомоги).

Під час реорганізації передбачається певний обсяг акушерсько-гінекологічної допомоги жінкам, у тому числі під час нормального перебігу вагітності, передати лікарю загальної практики-сімейному лікарю. Жіночі консультації продовжуватимуть надавати консультативну допомогу вагітним та організаційно-методичну підтримку сімейним лікарям ПМСД.

17. В нашей области нет государственных аптек, а коммерческие аптеки отказываются от открытия аптечных пунктов в селах. Таким образом, жители сел не имеют возможность приобретать медикаменты. Что нам делать?

У разі відсутності в селі аптеки (аптечного пункту, аптечного кіоску) роздрібна торгівля лікарськими засобами може здійснюватися фельдшерськими, фельдшерсько-акушерськими пунктами, сільськими дільничними лікарнями та амбулаторіями на підставі договорів, укладених із суб'єктом господарювання, що має відповідну ліцензію, за умови, що відпуск буде здійснюватися особою з медичною освітою та за письмовим погодженням органів місцевого самоврядування за переліком, встановленим наказом МОЗ від 27.09.2005 р. № 495 "Про затвердження мінімального обов'язкового асортименту лікарських засобів і виробів медичного призначення для фельдшерсько-акушерських пунктів", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2005 р. за № 1303/11583.

18. Реорганізація дільничних лікарень в амбулаторії, що викликає невдоволення населення, та супроводжується скороченням працівників, які мешкають у сільській місцевості.

Така реорганізація потребує проведення серйозної попередньої роз'яснювальної роботи серед населення та вирішення питань працевлаштування кадрів, що вивільняються. У разі неможливості безконфліктного розв'язання проблеми можливе застосування проміжного варіанту зі створенням на базі стаціонару дільничної лікарні відокремленого підрозділу районної лікарні планового лікування. Термін існування такого підрозділу залежить з одного боку від налагодження високоефективного функціонування новоутвореної амбулаторії та служби екстреної допомоги, а з іншого - від можливості дотримання у зазначеному підрозділі лікарні медичних стандартів та проходження акредитації відповідно до встановлених вимог.

19. Організація денних стаціонарів при амбулаторіях, які входять до центрів ПМСД.

На відміну від закладів, що надають вторинну медичну допомогу (лікарень, консультативно-діагностичних центрів тощо) у центрах ПМСД денний стаціонар це форма обслуговування пацієнтів але не структура з окремим штатом. У кожній амбулаторії, в залежності від кількості працюючих лікарів, мають бути наявні від одного до декількох ліжок (кушеток) для проведення довготривалих лікувально-діагностичних процедур, які здійснюються безпосередньо лікарем, що їх призначив, або підпорядкованими йому молодшими спеціалістами з медичною освітою.

20. У структурі центрів ПМСД (за нормативними документами МОЗ України) дотепер немає такої структури як "пункт невідкладної допомоги", не затверджене його примірне положення, не визначені його функції, не розроблено штатний розпис та табель оснащення, що ускладнює складання та затвердження штатного розпису ні місцях .

Створення спеціалізованих структур з надання невідкладної допомоги на первинному рівні суперечить базовим принципам організації первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини. Невідкладна допомога у закладах ПМД це функція, що реалізується шляхом залучення до її виконання лікарів загальної практики-сімейних лікарів та, у перехідному періоді, також лікарів-терапевтів і педіатрів дільничних. Нормативи навантаження (кількість прикріпленого населення) на лікарів зазначених спеціальностей в Україні є одними з найліберальніших у Європейському регіоні та враховують навантаження, що пов'язане з наданням невідкладної допомоги.

Наказом МОЗ України від 22.05.06 р. № 308 "Про затвердження табелю оснащення фельдшерсько-акушерських пунктів, лікарських амбулаторій (у т.ч. амбулаторій загальної практики сімейної медицини) та підрозділів первинної медико-санітарної допомоги лікувально-профілактичних закладів" зі змінами внесеними наказом МОЗ України від 20.06.2006 №404 затверджено відповідні переліки оснащення, у якому, зокрема, повністю враховано компоненти, необхідні для надання невідкладної допомоги. На сьогодні МОЗ України підготовлено проект наказу "Про затвердження Примірного табелю оснащення лікувально-профілактичних підрозділів закладів охорони здоров'я, що надають первинну медичну (медико-санітарну) допомогу".

21. Не визначено обсяг лабораторної допомоги (перелік лабораторних досліджень) в центрах ПМСД та пов'язані з цим ресурси.

Організація рентгенівського обстеження при зверненні хворих до центрів ПМСД.

При реорганізації лікарень (поліклінік) та створенні центрів ПМСД діагностичні підрозділи (лабораторні, функціональної та променевої діагностики) стають відповідними підрозділами консультативно-діагностичних центрів (у складі лікарень, або самостійних), потужності яких мають бути розраховані на виконання обсягу роботи не меншого ніж у попередній період (до реорганізації), тобто з урахуванням потреб у відповідних дослідженнях не тільки вторинної, а і первинної медичної допомоги.

Пунктом 3.2.2. Положення про центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, затвердженого наказом МОЗ України від 04.11.2011 №755 "Про затвердження Положення про центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та положень про його підрозділи" передбачена можливість укладання договорів з іншими комунальними та державними закладами охорони здоров'я про проведення діагностичних досліджень, для виконання яких у лікувально-профілактичних підрозділах центру ПМСД відсутні умови.

У той же час з метою збільшення доступності для населення діагностичних досліджень, які необхідні у повсякденній практиці лікарів первинної ланки, відповідно до табелю оснащення амбулаторії можуть оснащуватись певним діагностичним обладнанням у т.ч. для здійснення лабораторних досліджень. Передусім йдеться про застосування швидких тестів та досліджень з використанням обладнання з високим ступенем автоматизації.

У проекті наказу МОЗ України "Про затвердження Примірного табелю оснащення лікувально-профілактичних підрозділів закладів охорони здоров'я, що надають первинну медичну (медико-санітарну) допомогу" враховано існуючий досвід, пропозиції лікарів первинної ланки та спеціалістів з лабораторної діагностики щодо включення додаткових засобів лабораторної діагностики, які можуть використовуватись безпосередньо лікарями та молодшими спеціалістами з медичною освітою, що надають первинну медичну допомогу, після проходження відповідного циклу тематичного вдосконалення. Зазначений наказ знаходиться на погодженні у підрозділах МОЗ.